Хронічний гнійний середній отит

Опубліковано в: Захворювання вуха — Yashan 24.01.2011 @ 11:10

- хронічне запалення порожнин середнього вуха, що супроводжується постійними або періодичними виділеннями з вуха, а також постійною перфорацією барабанної перетинки.

Причини

Хвороби носа та носоглотки (порушують функцію слухової труби); недостатня біологічна опірність слизової оболонки вуха, зумовлена конституціональною схильністю або перенесеним у дитячому віці середнім отитом; перенесена у минулому травма вуха.

Розрізняють декілька форм хвороби: мезотимпаніт (простий хронічний отит), епітимпаніт (отит з руйнуванням скроневої кістки), епімезотимпаніт, стан після перенесеної операції на вусі тощо.

ХРОНІЧНИЙ МЕЗОТИМПАНІТ

Більш сприятлива форма хронічного запалення середнього вуха, що локалізується в середній частині барабанної порожнини та характеризується постійними або періодичними слизово-гнійними виділеннями з вуха, майже завжди без запаху; зниженням слуху та центральною перфорацією барабанної перетинки.

Клініка

Хвороба протікає хвилеподібно, коли ремісії чергуються з загостреннями. Під час ремісії пацієнт вважає себе практично здоровим, його турбує дискомфорт у вусі, зниження слуху різного ступеня (через наявність перфорації, утворення рубців і руйнування ланцюжка слухових кісточок) та шум.

Загострення переважно виникає через потрапляння води у вухо, нежить чи простуду. Воно проявляється підсиленням болю у вусі, появою гнійних виділень з вуха, погіршанням слуху та підсиленням шуму. Можливе підвищення температури тіла та загальне нездужання.

Отоскопія

центральна (обідкова) перфорація барабанної перетинки, що розміщується в її натягнутій частині та не доходить до краю перетинки.

хронічний мезотимпанід

Прогноз

- при цьому захворюванні сприятливий, оскільки ускладнення при мезотимпаніті виникають рідко. Хворим не слід уникати потрапляння води у вухо (при вмиванні, купанні, плаванні тощо).

Лікування

Стійку хронічну перфорацію, можна закрити лише оперативно. Втручання, яке при цьому виконують – тимпанопластику, краще виконувати при відсутності виділень з вуха протягом  місяця перед операцією. Хоча виділення з вуха не є протипоказом для хірургічного лікування.

За наявності рясної гноєтечі з вуха показане регулярне (декілька раз на день) очищення вуха зондом з ватою чи промивання антисептичними водними розчинами з допомогою гумового балончика. Після цього у вухо закапують антисептичні краплі, які вибирають з урахуванням чутливості мікрофлори до антибіотиків.

Не пошкодь!

Не можна застосовувати антибіотики безконтрольно, оскільки стрептоміцин, неоміцин та інші препарати групи аміноглікозидів токсичні для внутрішнього вуха; антибіотики групи пеніциліну, левоміцетину тощо можуть викликати алергію.

Догляд за вухом.

При “сухому” вусі хворі повинні обережно сякати ніс, щоб запобігти закиданню інфікованого вмісту з носа та носоглотки через слухову трубу у барабанну порожнину. «Вологе» вухо краще не закривати ватою, оскільки таке закриття сприяє затримці ексудату, розвитку мікроорганізмів і подразненню шкіри зовнішнього слухового проходу. Відсутність ефекту лікування або поява кров’янистих виділень дають підставу запідозрити присутність туберкульозу або пухлини.

ЕПІТИМПАНІТ

- хронічний запальний процес, що локалізується переважно у верхньому поверсі барабанної порожнини (епітимпанумі) та характеризується залученням в запальний процес не лише слизової оболонки, а й кісткової тканини стінок порожнин середнього вуха.

Захворювання часто ускладнюється холестеатомою – утвором, що являє собою нагромадження змертвілих лусочок епідермісу, супроводжується виділеннями з неприємним запахом.

Холестеатомі притаманні властивості, які роблять її небезпечною: вона є поживним середовищем для мікроорганізмів, швидко і необмежено росте, а також руйнує кістку. Саме ця властивість є причиною виникнення важких, іноді смертельних, ускладнень.

Клініка

Довший час, поки немає активного запального процесу, захворювання майже нічим не проявляється (можливе відчуття незначного тиснення у вусі) і хворий не сприймає його серйозно. У більшості випадків спостерігаються порушення слуху різного ступеня. Хворі часто відмічають незначну кількість виділень з неприємним запахом, які не зникають, незважаючи на регулярний туалет вуха. Лише при загостренні хронічного процесу виникає біль у вусі, підвищується температура тіла. Коли холестеатома досягає твердої мозкової оболонки, з’являється однобічний біль голови, який локалізується у висковій ділянці.

Отоскопія

Крайова перфорацію барабанної перетинки (займає положення біля стінки слухового проходу чи локалізується у розслабленій частині барабанної перетинки);

епітимпаніт епітимпанід епітимпаніт

Виділення з вуха з неприємним запахом.

Ускладнення, як правило, спричиняються холестеатомою:

Руйнування ланцюжка слухових кісточок та зниження слуху;

Нейросенсорна приглухуватість внаслідок токсичного впливу на завитку;

Руйнування кісткової стінки внутрішнього вуха з розвитком дифузного лабіринтиту або з утворенням фістули горизонтального півколового каналу (обмежений лабіринтит);

Розлад функції лицевого нерва (парез м’язів обличчя);

Внутрішньочерепні ускладнення (менінгіт, синустромбоз і сепсис, абсцес мозку чи мозочку).

Відміть!

Слід пам’ятати, що так звана холестеатома без гною також небезпечна! Нелікований епітимпаніт практично завжди, рано чи пізно, приводить до тяжких ускладнень.

Взагалі, кожне порушення загального стану хворого із запальним захворюванням вуха (гарячка, біль голови або вушний біль, запаморочення, блювання, глухота, параліч лицевого нерва, збільшення або припинення виділень з вуха) може бути ознакою небезпечного загострення процесу або початку ускладнення.

Лікування

Вилікувати хворого від епітимпаніту можна тільки хірургічно! Виконують тимпанопластику або загальнопорожнинну операцію на вусі. Консервативні методи, що мають лише тимчасовий ефект і не попереджують ускладнень, включають: антисептичні краплі до вуха, промивання надбарабанного простору спиртовими розчинами; при загостренні застосовують антибіотикотерапію.

Профілактика

повне та своєчасне лікування гострих середніх отитів, санація носа та носоглотки, загартування організму.

Підготовка хворого до операції на вусі

Напередодні операції стрижуть та голять волосся на голові з боку ураження, так щоб у навколовушній ділянці звільнити від волосся шкіру на протязі 5-6 см у всі боки від лінії нприкріплення вушної раковини. Очищають зовнішній слуховий прохід від виділень та вводять в ього стерильну турунду; при потребі призначають транквілізатори, снодійні.

Прокоментуй! »

Коментарів поки що немає.

RSS-канал коментарів цієї публікації. TrackBack URL

Залишити коментар