Методи обстеження вуха та перевірки слуху

Опубліковано в: Захворювання вуха — Yashan 17.12.2010 @ 03:35

Існує багато методів обстеження вуха та перевірки слуху. Метою є виявити точне місце ураження слухового аналізатора та визначити можливості відновлення слуху. Найбільш інформативним методом огляду вуха є отомікроскопія – обстеження вуха під операційним мікроскопом. Воно дозволяє отримати збільшене зображення зовнішнього слухового ходу, барабанної перетинки, структур середнього вуха; оцінити їх стан та рухомість, а також, за необхідності, очистити їх чи видалити патологічні тканини з наступним патоморфологічним дослідженням (біопсія).

У випадках появи виділень з вуха доцільним є бактеріологічне обстеження – взяття мазка із зовнішнього слухового ходу та барабанної перетинки. Це дослідження дозволяє визначити збудник запалення та визначити антибіотик, до якого чутлива мікрофлора (застосування якого підвищить ефективність подальшого лікування).

РЕНГЕНОЛОГІЧНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВУХА
- використовуються для діагностики захворювань вуха, особливо тих, що супроводжуються руйнуванням кістки. Досить інформативними методом дослідження вискової кістки є комп’ютерна томографія. Вона дає можливість виявити патологічні стани, як в кістковій тканині, так і в м’яких тканинах зовнішнього, середнього та внутрішнього вуха. Крім рентгенологічного обстеження використовують також ядерно-магніто-резонансне дослідження (ЯМРД) зовнішнього, середнього та внутрішнього вуха. При цьому дослідженні пацієнт не зазнає рентгенівського опромінення і можна отримати інформацію про мякотканинні елементи. Сукупна оцінка всіх перерахованих методів може дозволить встановити правильний діагноз та визначити оптимальний спосіб усунення проблеми.

Дослідження слухової функції

Існують різноманітні методи визначення слуху, більшість з яких спираються на суб’єктивні дані обстежуваного про сприйняття почутих звуків. До них відносяться визначення рівня сприйняття шепітної та розмовної мови; камертональні проби; тональна, мовна, надпорогова та імпедансна ау-діометрія. У останні роки почали застосовувати методи об’єктивного дослідження слухової функції (коли отримані дані не залежать від наміру обстежуваного). Ці методи включають визначення слухових викликаних потенціалів, отоакустичної емісії, імпедансну аудіометрію та інші. Всі вони виконуються на сучасному коштовному обладнанні. Та у більшості випадків для точного дослідження слуху достатніми є камертональні проби та тональна аудіометрія, в рідких випадках – імпедансна аудіометрія.

ДОСЛІДЖЕННЯ СЛУХУ КАМЕРТОНАМИ
Камертоном називають механічний пристрій здатний відтворювати чисті тони. Камертональні проби допомагають диференціювати ураження звукопровідної від уражень звукосприймаючої систем (кондуктивну і сенсоневральну приглухуватості).

Проба Вебера
Озвучений камертон ставлять ніжкою на чоло чи тім’я хворого і просять вказати, яким вухом пацієнт чує звук гучніше. При ураженні звукопровідного апарата (сірчана пробка в слуховому проході, запалення середнього вуха тощо) пацієнт буде довше і гучніше чути камертон хворим вухом. При ураженні звукосприймаючого апарата (нейросенсорна приглухуватість), камертон буде краще сприйматись здоровим вухом.

Дослід Рінне (порівняння слуху через тканинну і повітряну провідності).
Озвучений камертон почергово підносять: то браншами до зовнішнього слухового проходу (повітряна провідність), то приставляють ніжкою до сосковидного відростка (тканинна провідність). Визначають через яку з провідностей хворий довше сприймає звук. Якщо звук сприймається через повітря довше, ніж через тканину, то говорять, що у хворого «дослід Рінне позитивний» (Рінне «+»). «Негативний дослід Рінне» (Рінне «-» ) спостерігається тоді, коли камертон по тканинній провідності сприймається довше, ніж по повітряній. Позитивний дослід Рінне відзначається у осіб з нормальним слухом, а також при ураженні звукосприймаючого апарата. При ураженні звукопровідного апарата спостерігається негативний дослід Рінне. Цей дослід виконують окремо для кожного вуха.

Дослід Швабаха
В цьому досліді порівнюють слух через тканинну провідність хворого з слухом через тканинну провідністю дослідника (при умові, що в останнього слух нормальний). Озвучений камертон почергово ставлять ніжкою на соскоподібні відростки то хворого, то дослідника до тих пір, поки один з них не перестане чути звук камертона. При захворюваннях звукопровідного апарата хворий чує камертон довше за дослідника, і це позначають як «подовжений» дослід Швабаха. При ураженні звукосприймаючого апарата хворий чує камертон коротше за дослідника, і це позначають як «вкорочений» дослід Швабаха.

ТОНАЛЬНА АУДІОМЕТРІЯ

Більш точним методом дослідження слуху є аудіометрія. Вона виконується за допомогою спеціального приладу – аудіометра, яким може створювати (генерувати) чисті тони різної частоти (висоти) і різної інтенсивності (гучності). При дослідженні хворий слухає генеровані аудіометром звуки через спеціальний повітряний телефон – по повітряній провідності, або через тканинний телефон – по тканинній провідності. Поступово знижуючи інтенсивність генерованого тону, визначають поріг чутливості – той найтихіший звук, який ще чує пацієнт на кожній з частот (від 125 до 10000 Гц). Такі пороги повітряної і тканинної провідностей визначають окремо для кожного вуха і у вигляді двох кривих наносять на спеціальну графічну сітку – аудіограму, де по горизонталі відкладена частота генерованого тону (в Герцах), а по вертикалі – інтенсивність сприйнятого хворим звуку на цій частоті (в дециБелах). В нормі криві як повітряної, так і тканинної провідностей повинні розміщуватись на аудіограмі біля рівня 0 дБ на всіх частотах (горизонтально).

При ураженні звукопровідної системи (сірчана пробка, гострий чи хронічний середній отит тощо) крива тканинної провідності залишається приблизно на рівні 0 дБ (як у нормі), а крива повітряної провідності знижується; різниця між кривими повітряної та тканинної провідностями називається повітряно-тканинним інтервалом. При ураженні звукосприймаючої системи (нейросенсорна приглухуватість), криві як повітряної, так і тканинної провідностей знижуються приблизно на однакову величину, так що йдуть одна біля одної. При змішаному ураженні (порушення і звукосприймання, і звукопроведення) обидві криві знижуються, але крива повітряної провідності знижується на більшу величину, так що проходить нижче кривої тканинної провідності.

ІМПЕДАНСНА АУДІОМЕТРІЯ
Об’єктивний спосіб визначення порушень слуху, а також зміни тиску у барабанній порожнині. Імпедансометрія ґрунтується на реєстрації звукових подразнень (стимулів) посланих до барабанної перетинки і відбитих від неї. Виявляється, що властивість барабанної перетинки поглинати чи відбивати звукову енергію залежить від імпедансу (опору) барабанної перетинки, який в свою чергу пов’язаний з багатьма факторами (різниця тиску повітря в зовнішньому слуховому проході і в барабанній порожнині, зміни барабанної перетинки, появи рідини у барабанній порожнині тощо). Дослідження виконується наступним чином: у зовнішній слуховий прохід герметично вводять обтюратор, який має три канали і тому одночасно: 1) змінює у слуховому проході тиск від -400 до +400 мм водн. ст.; 2) генерує звукові коливання заданої частоти 125-10000 Гц; 3) реєструє відбиті від барабанної перетинки звукові коливання. У момент, коли тиск у зовнішньому слуховому проході буде дорівнювати тиску у барабанній порожнині, барабанна перетинка буде найкраще коливатись і ці коливання буде реєструвати імпедансометр. Це дає можливість визначити стан (імпеданс) барабанної перетинки та зміни у барабанній порожнині – наявність ексудату, розрив ланцюга слухових кісточок тощо.

Імпедансометрія дозволяє також визначити рефлекторне скорочення внутрішньовушних м’язів (акустичний рефлекс), оскільки при інтенсивних звуках (більше 80 дБ) ці м’язи скорочуються, щоб запобігти ушкодженню внутрішнього вуха надмірними звуковими подразненнями. Такі скорочення м’язів можна зареєструвати під час дослідження і, в певних межах, визначити стан слуху обстежуваного. Отже, імпедансометрія дає змогу отримати об’єктивну інформацію про функціональний стан різних ланок звукового аналізатора.

Прокоментуй! »

Коментарів поки що немає.

RSS-канал коментарів цієї публікації. TrackBack URL

Залишити коментар